Обережно, полтаво, Мамай знову рветься в мери!

Карантин карантином, а про майбутні вибори майбутні кандидати не забувають і наполегливо нагадують про себе. Ось, наприклад, Олександр Мамай цієї весни взявся за стару пісню – роздавати продуктові набори. Він знову планує йти на вибори і активно шукає партійної підтримки, звертаючись то до колишніх співпартійців – «регіоналів», то до можливих фінансових донорів.

Це вже майже прикмета – раз Мамай роздає цукор, гречку, багато розповідає (здебільшого, не зовсім правди), значить, він знову націлився на мерське крісло. Отож, обережно, Полтаво, готується черговий «мамаївський» набіг!

Чи заслуговує духовна столиця України саме такого очільника? Недоука, афериста, людину фактично без принципів і моралі? Невже нічому не навчили полтавців два попередні строки Мамая?

У людей, кажуть, пам’ять коротка. Та все ж, варто згадати етапи політичного шляху Мамая. Як то кажуть, нічого особистого, тільки факти.

Перша «ходка». Вибори 2010.

Олександр Мамай на виборах міського голови 2010 року переміг під гаслом «Повернемо владі совість». Виборців він завоював тим, що роздавав пенсіонерам продуктові набори.

Як лідер ГО «Наш дім – Полтава» кандидат облаштовував у дворах дитячі майданчики, а школярів відправляв на безкоштовні екскурсії Україною. Також у місті розповсюджувалася безплатна газета «Перша полтавська», на шпальтах якої Мамай критикував свого опонента Андрія Матковського та щедро сипав власними обіцянками.

Хоча на виборах на пост мера у 2010 році Мамай реєструвався як позапартійний, його підтримала партія «Совість України» – політичний проект Володимира Гройсмана.

Це був не перший похід Мамая у політику. 2006 року Олександр Мамай вже балотувався до Полтавської обласної ради від партії «Пора», членом якої він тоді був, та на посаду міського голови. Однак позачергові вибори мера восени 2006 року він виграти не зміг.

Перемогу Олександру Мамаю у 2010 році принесла підтримка мільярдера-вихідця з Полтави, засновника і власника агрохолдингу «Кернел» Андрія Веревського. Своїх бізнес та родинних зв’язків з Веревським Олександр Федорович не приховував, але факт фінансування своєї кампанії Веревським категорично заперечував.

Мамаю, людині на той момент навіть без вищої освіти, численні піарники створили імідж прогресивного бізнесмена, мільйонера, мецената, який пройшов шлях від двірника й сторожа до власника підприємства «Інтер-Агро».

Офіційна декларація того часу свідчила, що за 2009 рік він заробив 23 тисячі гривень, а у власності мав лише вантажівку ГАЗ та причіп до неї. Єдиний його тодішній солідний актив – сума на банківському рахунку в 200 тисяч гривень. Ні квартир, ні машин… Безхатченко та й годі…

Мамай, вочевидь, їздив на вантажівці. Хоча не раз мера бачили на престижних іномарках. Зокрема, він їздив на «Лексусі», якого 2014 року вкрали біля місцевої церкви.

Гучні, але порожні передвиборчі обіцянки

Аналізуючи програму Мамая в 2015 році, журналісти Інтернет-видання «Полтавщина» пригадали найгучніші заяви Олександра Федоровича, датовані 2010 роком, завдяки архіву газети «Перша полтавська».

Серед традиційних обіцянок політиків були і доволі оригінальні заяви. Наприклад, побудувати молокозавод, зробити ремонт доріг «на совість», відкрити завод з переробки сміття, забезпечити полтавців доступним житлом, заснувати у місті мережу магазинів з «соціальним» хлібом.

З переліченого Мамаю у 2011-2013 роках вдалося капітально відремонтувати хіба що кілька доріг, активно ж оновлювати асфальтове покриття комунальники почали лише у рік місцевих виборів 2015 року. Також у місті були побудовані декілька будинків за програмою “Доступне житло”, кошти на які виділили здебільшого з державного бюджету і лише частково з місцевого. Ані молокозаводу, ні тим паче заводу з переробки сміття полтавці так і не побачили. До речі, жителі селища Макухівка, що під Полтавою, куди звозять все сміття з міста, впевнені що існування там звалища Мамаю вигідне.

Після перемоги на виборах Олександр Мамай обіцяв призначити собі та своєму першому заступнику В’ячеславу Стеценку зарплату в 1 гривню. Мовляв, вони люди і так заможні, тому економитимуть міський бюджет. А збережені кошти підуть на доплати працівникам міськвиконкому.

Але потім мер передумав і навіть підвищив собі та своїм заступникам премії.

Як з’ясували журналісти, в 2014 році Олександр Мамай отримав найбільшу серед колег-міських голів зарплатню у понад 226 тисяч гривень, що перевищує навіть доходи Прем’єр-міністра України (на той час) Арсенія Яценюка, який отримав в 2014 році 182 тисячі гривень.

У липні 2012 року Мамай вступив до лав Партії регіонів. «Коли при владі одна партія, то в країні буде порядок. Керувати повинна єдина політична сила», – прокоментував Мамай своє рішення.

Корупція, скандал, суди і… знов на вибори!

Партія «Совість України», від якої Олександр Мамай балотувався в 2010 році, отримала абсолютну більшість депутатських крісел у міській раді, що дозволило одностайно приймати потрібні Мамаю рішення. Те, що Андрій Веревський «кував» перемогу Мамая на виборах 2010 року, стало одразу зрозуміло, адже половина депутатів міськради від «Совісті» були вихідцями зі структур «Кернел Трейд», в тому числі і молодший брат бізнесмена-мільярдера Руслан Веревський.

Тут варто окремо акцентувати увагу на тому, що Мамай чи не єдиний з усіх керманичів Полтави, хто мав нічим не обмежену владу у своїх руках. Своя більшість у міській та усіх районних радах міста! Здавалося б жодних перепон не має, Полтава має зацвісти! Але, чомусь не сталося…

Депутатом, крім людей Веревського та колишніх підлеглих Мамая – працівників компанії «Інтер-Агро», стала і падчерка мера, підприємець Ірина Климко. Саме «стрімкі успіхи» у бізнесі пані Климко стали приводом для звинувачень міського голови у корупції, що перейшли у судові справи. Так, підприємець Ірина Климко на сесії міської ради в травні 2013 року отримала дозвіл депутатів на одночасне встановлення в місті великої кількості торгівельних павільйонів. При цьому мер Полтави Олександр Мамай, який головував на сесії, не оголосив про конфлікт інтересів при ухваленні даного рішення.

Прокуратура в 2014 році за цим фактом відкрила справу про адміністративне порушення і передала її на розгляд в Октябрський районний суд м. Полтави. Більше року тривали засідання у цій справі. Мамай постійно не з’являвся на суд, називав справу проти нього замовною, а суддю, яка її розглядала, звинувачував в упередженості.

Щоб вручити повістки, міського голову розшукувала міліція. Одного разу його затримали і примусово привізли на слухання. Потім мер та суддя Лариса Гольник звинуватили один одного у спробі дати хабар, врешті, суддя взяла самовідвід. Відмовилися судити Мамая і решта колег Лариси Гольник, тому справу передали в Решетилівський райсуд.

За кілька тижнів до вирішального голосування на виборах 15 листопада суддя Леонід Беркута закрив справу, оскільки сплив термін давності. Тож Мамай зміг піти на наступні вибори. У противному ж випадку корупційне минуле, згідно з вимогами закону, закрило б йому цей шлях.

Крім історії зі встановленням МАФів падчеркою мера, з іменем Мамая у місті пов’язують низку підприємств, які контролювало його оточення та наближені.

Після приходу до влади Мамай, за повідомленням місцевих ЗМІ, розпочав переділ міських ринків та автостоянок. Приватні торгівельні площі та майданчики впродовж 2011-2012 років перейшли в управління комунальному підприємству «Полтава – Сервіс». Через кілька років право розпоряджатися комунальною власністю несподівано отримала фірма «Полтава – Союз», яка належала депутату тодішньої Ленінської райради від «Совісті України» Миколі Сіровському. Журналісти намагалися розшукати офіс «Полтава-Союзу», але спроби виявилися марними.

2015 року підконтрольне Мамаю комунальне підприємство «Шляхо-експлуатаційна дільниця» провело тенедер з закупівлі та облаштуванню по місту нових зупинок. 80 конструкцій придбали за 3,6 мільйони гривень, що дорівнює близько 45 тисяч гривень за один виріб з полікарбонату. Тендер провели з порушеннями, а ціну за товар значно завищеною.

Підприємство ШЕД неофіційно контролювалося депутатом від “Совісті України” (2010-2015 років), наближеним до Олександра Мамая, який працював на той час на КП «ШЕД» заступником директора.

Як бачимо, скрізь, де була хоч мінімальна можливість вимити гроші з бюджету в кишеню мера, все було «схвачено» наближеними до Мамая людьми. І це ми ведемо мову тільки про офіційно доведені випадки, а скільки було відомих, але «не таких офіційних»?

Виборча кампанія – 2015. Друга «ходка».

На наступні вибори Мамай йшов навіть без програми. А навіщо? Цукру у наявності було достітньо. У Полтаві навіть з’явилася спеціальна зупинка тролейбуса біля офісу ГО «Совість України», яку в народі по-простому охрестили «Цукрова».

Задля перемоги на виборах 2015 року Олександр Мамай, застосовує ту ж технологію, що і в 2010 році. Тільки замість гречки він роздає пенсіонерам по 8 кілограм цукру. Щоправда, робить він це від імені ГО «Совість України», яка була заснована в Полтаві того ж 2015 року за адресою вул. Кагамлика, 66.

Скільки коштів витратив кандидат на виборчу кампанію 2015 року, невідомо. Штаб Олександра Мамая та партія «Совість України» не відкривали рахунків виборчого фонду, як того вимагав закон.

Скільки ж коштувала сама роздача цукру пенсіонерам, можна уявити з розрахунку вартості білого піску (за тогочасними цінами) та кількості зареєстрованих осіб пенсійного віку в місті. Орієнтовна сума – близько 420 000 доларів США.

Врешті, кошти ці зіграли потрібну роль. У першому турі Мамай набрав 24 тисячі 214 голосів виборців (22,98%). Щоправда, явка виборців склала лише 46%.

Від виборів до виборів полтавці все більше зневірюються в самому процесі виборів, бо, дякуючи «зусиллям» Мамая, вважають голосування фікцією, а результати купленими заздалегідь. І це незважаючи на те, що по факту, від загальної кількості виборців міста у першому турі Мамай отримав підтримку лише 11% полтавців! У другому – 24,7% (при явці 39,5%).

Скандал. Недовіра. Відставка. Суд. Зміна партії.

Якщо коротко, то приблизно так можна описати наступну каденцію Мамая.

Друге мерство було для нього не таким тривалим, оскільки в раді вже не було слухняної підконтрольної більшості.

4 вересня 2018 року депутати Полтавської міськради визнали незадовільною роботу мера Олександра Мамая і достроково припинили його повноваження.

Мамай намагався поновитися на посаді, звертався (тепер вже як потерпілий) в суди, але програв у всіх інстанціях. Два рази невідомі незаконно вносили зміни у Реєстр і поновлювали там Мамая як міського голову Полтави. Були підозри (і не безпідставні!), що сам мер, украв печатку міської ради після звільнення.

Такий сором міг би надовго відвадити від влади. Але це не про Мамая!

Він активно шукає політсилу, яка б його «взяла під крило». І знаходить. Вадим Рабинович на всю Україну обіцяє, що не дасть «образити» мера Полтави! Потім Олександр Мамай спочатку очолює обласний осередок партії ОПЗЖ І невдовзі, в тому ж 2019 році, Мамай стає довіреною особою кандидата на посаду Президента України Юрія Бойка на 144-ому виборчому окрузі (м.Полтава).

Проте, на виборах до Верховної ради 9 скликання Мамай йде кандидатом в депутати по 144-ому округу у Полтаві як… безпартійний і самовисуванець.

Виборчу кампанію вів за традиційним сценарієм: концерти і подарунки.

Однак програв.

Чим ще «прославився» Мамай?

Кажуть, що в історію можна увійти, а можна вляпатися. Так ось, Мамай жодного разу не увійшов в історію Полтави. А ляпів – хоч відбавляй!

Мамай – це перший очільник Полтави, який взагалі не мав вищої освіти. На зорі його політичної кар‘єри писали, що в нього «незакінчена вища», але це неправда, оскільки вже з другого курсу в 1987-ому році він був відраховний з тодішнього Будівельного інституту за академічну заборгованість. Лише у грудні 2010 року, вже мером, вступив на перший курс Полтавської державної аграрної академії (агрономічний факультет, заочне відділення).

Мамай – людина, щиріше за яку полтавців (а особливо пенсіонерів) ніхто й ніколи не «любив»!

Та чому дивуватися, якщо офіційно розлучений Олександр Мамай, цинічно вихваляється щирою любов’ю до своєї дружини та невпинно говорить про вічні сімейні цінності.

Окрім того, що бюджет міста екс-мер завжди вважав ледь не власною кишенею, відомий він ще й численними показовими скандалами та купою перлів, які могли бути смішними лише до того моменту, поки не зловиш себе на думці скільки проблем приніс Полтаві їх автор.

Публічні висловлювання Мамая на сесіях на зразок: «Весна так рано почалась, і все зацвіло у голові, у мене у самого підцвітає», «Всі знають, що підвищені іменні стипендії студентам платить Мамай, а не міський голова», «Можете мене називати самим поганим чоловічим органом, аби тільки смоктали», «Не тільки паралімпійцям, а й тим спортсменам, хто більш-менш нормально працює, треба дати стипендії», – осоромили Полтаву на всю Україну. Про нас почали говорити як про духовну столицю з хамом і невігласом на чолі.

І зараз знову ця людина йде в мери. Звичайно, наша пам’ять влаштована таким чином, що важливі деталі завжди десь губляться. Мовляв, не так вже й погано було і т.д. Однак, факт залишається фактом – Мамай і його «мамаївщина» – це те, що повинно назавжди залишитися в минулому. Минулому, яким не пишаються. Його соромляться і забувають, як страшний сон.

Олександр Антонов, для ”ОРД”

Обережно, полтаво, Мамай знову рветься в мери! обновлено: 29 мая, 2020 автором: Redactor

Также будет интересно почитать:

Новости партнеров:

Добавить комментарий