Три замахи на життя франківського підприємця Фіщука не допомогли рейдерам захопити його бізнес

гранатаНа його подвір’я кидали гранату, підривали авто і обстрілювали будинок з протитанкового гранатомета… Наврядчи засновник ТзОВ «Медекс» Віктор Фіщук міг собі уявити чим обернеться для нього кредит для розвитку бізнесу.

Історія бере свій початок із середини 2000-них, коли ТзОВ «Медекс» підписало договір на кредитну лінію з банком «Золоті ворота». Приблизно через рік після підписання договору, банк, всупереч умовам угоди, припинив видачу кредитних коштів, через що підприємство недоотримало значну суму, що у свою чергу вплинуло на платоспроможність позичальника, який, при цьому, сплачував кредит, згідно графіку.
Після цього почалось найцікавіше: голова правління банку, знаючи, що отримані кредитні кошти було вкладено в будівництво клініки і придбання обладнання, вирішив через підконтрольних йому фізичних та юридичних осіб заволодіти ТОВ «Медекс», почавши вимагати дострокового погашення всієї суми боргу. Поза сумнівами, такий крок був здійснений задля визнання ТОВ «Медекс» неплатоспроможним позичальником з подальшим стягненням майна, яке слугувало забезпеченням по кредиту.
Для втілення в життя «рейдерського плану» банк «Золоті ворота» продав кредити «Медекса». Одну із позик за 3 000 000 гривень придбав начальник служби безпеки банку (при орієнтовній зарплаті – 8000 грн/міс), а іншу, на суму 19 000 000 грн., викупило ТОВ «Експрес» (неплатоспроможне підприємство, яке не здійснювало прибуткової діяльності).
Дізнавшись, що його бізнесом хочуть заволодіти, Віктор Фіщук звернувся до суду із позовом про скасування договорів цесії (продаж кредитних забов’язань третім особам). В лютому 2014 року судові процеси закінчились — договори цесії визнали недійсними.
Весною 2015 року до підприємця підійшов незнайомець з гранатою, який погрожував Фіщуку і вимагав повернути отримані в банку кошти. Згодом, з аналогічною темою розмови, завітав до Фіщука і керівник служби безпеки банку, проте Фіщук відмовився повертати кошти, оскільки договори цесії визнано недійсними.
Восени того ж 2015 року на подвір’ї Фіщука вибухнула граната, а вже за кілька місяців йому підірвали автівку. Останній замах стався у травні цього року – по будинку підприємця вистрілили з протитанкового гранатомета. На щастя, обійшлося без жертв та постраждалих.
Журналісти вирішили поцікавитись у Віктора Фіщука, як живеться підприємцю, на якого «полюють» у прямому значенні цього слова:
— Замахи стали для Вас несподіванкою? Чи були якісь передумови для того, щоб очікувати такий перебіг подій?
— На мене намагались вплинути двома способами: за допомогою телефону і особисто, коли на вулиці у білий день підходили з погрозами невідомі особи. Використовувались і адвокати, які приходили до мене без доручення. Пропонували підписувати незрозумілі договори на фантастичні суми і оплачувати невідомі мені рахунки. Звісно ж, мною були написані відповідні заяви у правоохоронні органи, адже вважаю правильним робити все в межах правового поля і вирішувати всі питання в суді.
— Зараз продовжуються погрози на Вашу адресу?
— На даний час – тиша. З середини травня, коли з гранатомета вистрілили по будинку, погроз не надходило…
— Нещодавно колекторів повернули в «закон». Чи можете пов’язати це відносне затишшя з Вашою ситуацією і чи очікуєте на візити та тиск з їх сторони?
— Боже борони. По судах все абсолютно чисто. Нехай подають на апеляцію… Моя точка зору: коли банк провокує людей брати кредит, то, напевно, відповідальність мають ділити обидві сторони. В нас, чомусь, «крайньою» виходить одна сторона. Мова йде не про споживчі кредити. Люди думають, коли беруть кредит, підприємці беруть не кошти, а ресурс. Дуже часто – це справа їхнього життя. Саме тому правильно обрати метод юридичного захисту.
— Як вплинули ці події на Ваше життя? Як вдається тримати себе в руках?
— Все що не робиться – робиться на краще. А що робити? Не одягати ж петлю на шию. Можливо в опонентів і була така мета – «зламати» мене… Це є біда влади і біда народу, оскільки наші очільники не здатні забезпечити безпеку своїх громадян. Ось у чому проблема. Я нікого не «кидав», діяв виключно у межах чинного законодавства, тому і варіант «тікати» є неприйнятним, оскільки тікають злодії, а в мене є ухвала прийнята іменем України. Якщо вони вважають, що ухвала прийнята невірно – нехай звертаються у відповідні органи і отримують другу ухвалу. Взагалі, всі питання варто вирішувати за столом переговорів, але ж як це зробити, коли на моє життя було здійснено стільки замахів? Як їх оцінити, в якій валюті?
— Чи є позитивні зрушення у розслідуванні замахів?
— Так, безумовно. Люди, які стріляють з гранатомета, які погрожують і махають кулаками – це звичайні бандити, найманці. Мені не цікаві їхні прізвища. За ними стоять інші люди, думаю, не з кулаками, а в краватках і білих сорочках, з достатньо високими посадами. От це біда. Що стосується розслідування, хочу сказати, що місцева поліція робить усе можливе в даних умовах. Хоча, варто зазначити, що «клімат» для їхньої роботи значно погіршився.
— Що б Ви могли порадити підприємцям, які зіткнулись з аналогічною ситуацією?
— Тільки працювати в правовому полі, одразу звертатись до правоохоронців. Дуже часто банки «хуліганять», є різні способи… Вважаю, що захищатись потрібно юридично…

Шабля

Также будет интересно почитать:

Новости партнеров:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *