Палєво Круків

палевоІллічівський порт купив палива на 148 мільйонів з подвійною переплатою без видимих пом’якшуючих обставин (документи).

«Наші гроші» нечасто критично пишуть про бензин: занадто багато там перемінних даних. Починаючи з курсу долара, закінчуючи секретними додатками до угоди, які у «Віснику держзакупівель» не публікують.

Однак сьогодні довелось зрадити традиції.

До нас потрапила копія угоди від 14 квітня 2015 року між ДП «Іллічівський морський торговельний порт» і ТОВ «Систем інвест трейдінг» на постачання бензину та дизпалива на 148,29 млн грн.

1 2 3 4 5 6

Прочитали ми документ із насолодою. Нижче будемо крупно подавати скани окремих цитат, які нам найбільше «доставляли». Сподіваємось, що й інші, більш специфічні читачі, зроблять те саме. Як дістати угоду – розповідати не будемо. Ті, кому вона потрібна для розробки – знають це і без нас.

Розпочнемо з цифр.

Ціна питання
Наприкінці 2014 року у тендери вихором увірвалось невідоме до того ТОВ «Систем інвест трейдінг», яке з місця в кар’єр почало вигравати десятки, а тепер вже й сотні мільйонів гривень на постачання палива для державних портів. При цьому замовники, прямо скажемо, не балували широку публіку публікацієюостаточних цін на придбаний бензин, а якщо балували то паливо виявлялось дороге, а одного разу заради перемоги цієї фірми з тендеру на Одещині при живому губернаторі Палиці викинули фірму Коломойського!

Закупівля, про яку йдеться цього разу, в цифрах виглядала так:

табл1
Назвати ці ціни просто високими буде кощунством. Вони – занадто високі. Зараз гуртові ціни на дизпаливо становлять близько 20 тис грн., 95-й бензин йде по 24 тис грн. Тобто переплата – майже половина.

Однак, оскільки до паливних тендерів ми ставимось з обережністю, то і цього разу почали вчитуватись в договір, аби знайти ті чарівні слова, які здешевлять остаточну ціну.

Так і не знайшли. Точніше знайшли, але ситуація від того стала ще більш гнітючою. Першим питанням було:

Може, щось не те з тендерними цінами?
На жаль, ні. Хоч сама угода датована 14 квітня, але ціни в ній зафіксовано станом на 24 березня, коли проводилось розкриття тендерних пропозицій. Варто нагадати, що у лютому в Україні лютував валютний курс і долари для закупівлі імпортного бензину можна було купити хіба що за 36 гривень. І деякий час на людей (якими є і бізнесмени, і державні тендерники) ще діяла ця магія істеричних цифр.

графика

Однак вже на початку березня гуртові ціни на дизпаливо впали нижче 30 тис грн./т. Погодьтесь, це вже нижче від тендерних 37 тис грн. на кінець березня. Ну, а зараз у травні вони вже майже вдвічі нижчі.

Може, щось не те з курсом гривні, може в угоді записали панічні 35/$?
Портовики починали свій тендер у лютому, коли комерційний курс долара був більше 35 гривень. Однак він не мав жодного стосунку до тендеру. В угоді чітко визначено, що ціни на паливо зафіксовано при курсі Нацбанку 23,28 за долар станом на 24 березня. Тобто це не надто відрізняється від нинішнього курсу 20,72.

т

Може, є якість додаткові умови, які піднімають ціну?
Нічого надзвичайного. Умови поставки DDP – постачальник має своїм автотранспортом і за свій кошт доставити паливо на склад замовника. Це копійчані видатки особливо для портового Іллічівська, через який у тому числі ввозять паливо в Україну.

Також порт передбачив 15-денну відстрочку по оплаті, це може додати ще 0,5% до ціни товару.

Тобто жодна з цих вимог не пояснює майже дворазову різницю цін на ринку та в Іллічівському порту.

Може, в угоді передбачено вимоги по зменшенню ціни?
Так, така вимога є: «у випадку зміни курсу гривні, який встановлено Національним банком України на 24.03.2015 року […], більш ніж на 5%, то ціна даного договору підлягає зміні шляхом укладання додаткової угоди до Договору».

 

т1

Курс гривні з кінця березня зміцнів на 11%, тобто у «Віснику держзакупівель» уже мала б з’явитись додаткова угода. Але її нема. Це може бути з двох причин – або з технічних (поки укладуть, поки оприлюднять, а тут ще й довгі свята), або з інших (наприклад, поставок ще не було і допугоду ще не укладали взагалі).

Але не будемо прискіпливі до цього дрібного нюансу. Краще поглянемо наскільки має знизитись ціна у випадку зміни курсу. В угоді цей пункт прописаний формулою:

т2

Тобто ціна має змінитись на такий же відсоток, як і курс. Тобто дизпаливо має подешевшати з 37 до 33 тис грн./т. І аж ніяк не до ринкових 20 тис грн./т.

Бо у цій формулі головною є базова ціна. Це приблизно так само як у газовій угоді Тимошенко-Путіна, де прописали неймовірну ціну газу $450, яку жодними стодоларовими допугодами не виправиш.

Може, в угоді передбачено здешевлення в залежності від ринкової ситуації?
Ні. В угоді єдина вимогу по зміні закупівельної ціни – це вищеописана формула через зміну валютного курсу.

Але про ринкову ситуацію все-таки згадується в одному місці: ціна палива не має бути вищою за ринковий рівень, який у свою чергу має бути підтверджений довідкою «Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків» або іншої відповідної державної установи.

т3

Здавалося б ось інструмент для зменшення ціни до притомного рівня. Але представники державного порту мабуть були у не дуже притомному стані, коли писали тендерну документацію та остаточну угоду.

Бо якби у них був незатьмарений розум, то вони хоча б вписали цю довідку у перелік документів, без яких порт не має права приймати паливо: рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, податкова накладна, видаткова накладна або акт приймання-передачі товару, документи, що підтверджують якість товару.

т4 т5

Це хоча б примушувало постачальника не приймати паливо без такої довідки, а постачальника примушувало шукати якесь держпідприємство, яке б офіційно підписало довідку, що у травні 2015 року ринкова ціна на дизпаливо становить 37 тис грн./т.

Звісно, ми цілком свідомі того, що в Україні можна знайти контору, яка б видала таку довідку. Тим паче, коли йдеться про 148 мільйонів гривень. Але, судячи із договору, подібних складнощів можна цілком уникнути. Бо в даному випадку ця довідка взагалі не є обов’язковою для виконання угоди, бо ніде не передбачено покарання за її ненадання.

Чи була переплата випадковою?
Безпосередні покази про це можуть дати лише посвячені особи. Ми ж оперуємо непрямими доказами та рідкісними співпадіннями.

Наприклад, Іллічівський порт вимагав, аби бажаючі взяти участь у тендері розміщували заставу у розмірі 3,5 млн грн. у «Банку Восток».

т6

Це не найбільш відомий банк, він лише 41-й за розміром активів. Важко було припустити, що дві різних компаній з Одеси та Іллічівська перетнуться у банку, чий головний офіс знаходиться аж за 500 кілометрів у Дніпропетровську. Але це сталось:

т7

Відтак можна стверджувати, що перекидання грошей з рахунків порту до фірми буде дуже швидким і безпроблемним.

До того ж дніпропетровська прописка банку дещо компенсується одним нюансом. 50% банку належить «Фоззі груп» (магазини «Сільпо») та її власнику Володимиру Костельману. А ще 50% «Востока» контролюють Володимир та Лія Мороховські – голова та замголови правління «Востока», які раніше понад 10 років працювали топ-менеджерами одеського банку «Південний». Тобто могли мати справу і з Іллічівським портом, і з власником «Систем інвест трейдінг» Денисом Стеценком – одеським юристом, що недавно розміщував в інтернеті резюме про пошуки роботи, а тепер має фірму, що за півроку натендерила 242,85 млн грн.

фри ван ту

Цікаво й те, що фірма виграла усі свої підряди виключно у Іллічівського, Одеського і «Южного» державних портів з однієї області – Одеської.

І ось ще трохи співпадінь:

Юрій Крук раніше очолював порт «Южний»;
Юрій Крук раніше був власником та керівником ТОВ «Українська національна стивідорна компанія» – оператора одного з терміналів у Одеському торговому морпорту.
Саме цю стивідорську фірму минулого року хотіла придбати Державна продовольчо-зернова корпорація за 200 мільйонів гривень. Тоді знявся великий скандал – СБУ проводила обшуки у Круків – батька, сина Юрія та сина Вячеслава, який є депутатом Одеської міськради (на фото зліва направо).

Юрий Крук

Справа стала однією з підстав для вигнання представників «Свободи»

Вячеслав Крук

з МінАПК. Однак на відміну від Швайки&Ко сімейство Круків втримало позиції, а Юрій Крук-молодший ще й посаду. Ну, і можливість проводити багатомільйонні тендери.

Наостанок ще раз зауважимо – наша стаття адресована здебільшого не широкому загалу, а людям, які люблять читати документи. Із різних відомств. Звертати додаткову увагу Міністерства інфраструктури великої потреби немає. Через тиждень по завершенні цього тендеру профільне міністерство оголосило конкурс на нових керівників для десятка своїх підприємств, у тому числі Іллічівського морського торгівельного порту, висловивши надію, що новими директорами стануть люди, які «мають нульову толерантність до корупції».

Ми теж сподіваємось на це. Але також вважаємо, що лише «доброго слова» від міністерства недостатньо. Хотілося б аби наступники, які прийдуть, не дуже заздрили попередникам. Щоби фраза «інституційна пам’ять» чиновників не корелювалась із заспокійливим лозунгом «все буде добре». Все буде, звичайно, добре, але не так як вони собі уявляють.

PS. У “Наших Грошей” є велика надія, що ціни на паливо Іллічівського порту мають якесь розумне і законне пояснення. Відтак ми залюбки оприлюднимо позицію та документи замовника торгів.

 

Юрій Ніколов, «Наші Гроші»

Также будет интересно почитать:

Новости партнеров:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *