Контрабанда сигарет. Мудь, Козловский …

коррупцияЭта справка показывает лишь небольшой фрагмент коррупционных связей всех правоохранительных органов в сфере контрабанды сигарет. Фрагмент этот удручает, потому что речь идет не о фрагментарном заражении правоохранительных структур коррупцией, но о тотальном перерождении этих органов в организованные преступные сообщества. Прежде всего, речь идет о структурах связанных с так называемой борьбой с «экономической преступностью». Можно ли как-то бороться с коррупцией в подобных масштабах? Можно. Для этого нужно активно сажать ныне действующих сотрудников, уличенных в коррупции. Сажать на серьезные сроки и с непременной конфискацией имущества. Однако, со смены власти прошло уже больше года, но никто так и не сидит. Вывод, увы, печальный.

МУДЬ РОМАН ВАСИЛЬОВИЧ, 03.10.1977 р.н., уродженець м.Жовква Львівської області.

Ідентифікаційний код 3570500055. Паспорт серії КА №860415. Картка у паспортному столі м. Львів з його даними відсутня.

Моб.тел.: 067-673-28-10.

Значиться за адресами: — м. Жовква Львівської області, вул. Полуботка, 37; — м. Львів, вул. Мучна, 30 (будинок на фото знизу, придбаний Р.Мудьом у 2003 році за 430 тисяч доларів США. Власником будинку з 2003 року значиться батько Мудя. Побудовано на території заповідника).

ІНФОРМАЦІЯ ПРО РОБОТУ В МІЛІЦІЇ ТА ОРГАНІЗОВАНИХ СХЕМАХ ЗАРОБІТКУ Всю свою службу в ОВС Р.Мудь проходить в підрозділах БЕЗ. Починав він в відділенні БЕЗ Жовківського РВ УМВС України в Львівській області, де швидко зміг поставити себе. До цього часу поставки цигарок на так звані “цигаркові двори” у Рава-Руській відбувається через працівників ДАІ Львівської області Шумського Юрія Степановича (м.т. 067-674-79-58) та Рака Павла Петровича (м.т. 067-625-67-04), котрі підтримують з Р.Мудьом тісні стосунки. Швидке зростання капіталу Р.Мудя відбулось на початку 2000 років, коли він працював у зв’язці із заступником начальника спецпідрозділу по боротьбі з хабарництвом УДСБЕЗ УМВС України у Львівській області Рудницьким Олегом Володимировичем (кум колишнього керівника Західної регіональної митниці Т.Р.Козака, обіймав посаду заступника голови Львівської ОДА). З його особою пов’язують факт самогубства (за іншими джерелами інсценування) львівського бізнесмена Андрія Когута (клієнтська база перейшла до бізнесменів, підконтрольних Рудницькому та Мудю), після чого матеріальний статок Рудницького та Мудя дуже зріс. За наявною інформацією, після смерті А.Когута Р.Мудь отримав у власність склади в районі Галицького перехрестя, котрі офіційно зареєстрував на свого підконтрольного бізнесмена Слоцького Андрія Зеновійовича, 09.03.1975 р.н., прізвисько “Пельмень”, зареєстрований: м. Львів, вул. Зелена, 327, кв. 1, м.т. 067-674-33-66. Вказані склади використовувались для перевантаження контрабандних вантажів, а також для зберігання контрафактних цигарок, у тому числі членами організованого злочинного угруповання “Морди” – учасник ОЗУ “Морди” Гаврилюк вивозив з даного складу крупні партії цигарок, що в подальшому поставлялись на Харків.

Довіреною особою Р.Мудя в операціях на кордоні є Василь Гаргай, уродженець м. Львів, проживає у Жовкві. Працює разом з посередником начальника УДСБЕЗ Р.Галаза Вадимом Лактіоновим на прізвисько «Жид». За переправку одного кубу контрабанди бере від 350 до 430 доларів США, за зміну протягує через кордон від 30 до 50 мікроавтобусів. Тимчасовими командними пунктами Лактіонова та Гаргая є заправні станції ОККО та Сокар на виїзді з м. Львів на Шегині. Гаргай підтримує стосунки з колишніми працівниками УКП УМВС України в Львівській області Мацкевичем та Курашем, які виконують функції супроводження вантажів Р.Мудя та вираховують кількість автотранспорту, що перетнула кордон.

У 2005 році, Р.Мудь отримує запрошення від начальника міжрегіонального відділу по обслуговуванню західного регіону Управління оперативних розробок ДДСБЕЗ МВС України Пожо Миколи Степановича (м.т. 050-504-69-52; співвласник заводів в Полтаві та Кременчуці по переробці біоетанолу) про перехід на роботу до вказаного підрозділу. Запрошення ґрунтувалось на зв’язках Мудя з митниками та запровадженню через них ряду схем працівниками вказаного відділу. За короткий термін Р.Мудь стає близькою особою до Пожо та навіть деякий час був його заступником. Однак, вже в 2006 році відносини між ними погіршуються через виникнення у Р.Мудя власних інтересів на Волинській митниці, про що він не поставив до відома М.Пожо. Перебуваючи у відділі ДДСБЕЗ Р.Мудь починає формувати власну команду, до якої входять: — Роман Мельничук, який до цього часу залишається довіреною особою Р.Мудя, виступає посередником з усіх питань. Сам Мельничук характеризується недалеким, слабким оперативником, проте “сліпо” вірить Р.Мудю у всіх питаннях. Зловживає алкоголем, через що неодноразово потрапляв у дорожньо-транспортні пригоди. Для вирішення власних питань Р.Мудь придбав для нього автомобіль Фольксваген Пассат Б5. Крім того, за час роботи з Мудьом Мельничук зміг заробити та вкласти кошти у маршрутні таксі (20 одиниць), що працюють у м. Львів. Станом на початок вересня 2012 року, Р.Мельничук рахувався на посаді оперуповноваженого ВДСБЕЗ Бродівського РВ, де на роботі не з’являвся. Неодноразово поставало питання про його звільнення, але вказану проблему постійно вирішує Р.Мудь, котрий також платить начальникам РВ за укриття факту відсутності на роботі працівника та покупає в прокуратурі карточки про викриття економічних злочинів, що виставляються на ім’я Мельничука. Періодично, для показника сам Мудь робить хабарі, що у подальшому рахується як розробка Р.Мельничука (з відомих фактів — на початку 2012 року на Волині). Р.Мельничук використовується Р.Мудьом також для супроводження фур з контрабандою. — Ситніков Олександр (м.т. 067-311-10-75), працював у міжрегіональному відділі, потім був викинутий з команди та перейшов до УДСБЕЗ Тернопільської області. Для нього Р.Мудьом був придбаний автомобіль Шевроле, на якому він об’їжджав бізнесменів, та збирав данину для Мудя. До схем заробляння коштів також залучались інші працівники, яким Мудь сплачував долю від заробітку. Серед схем, що напрацьовані Мудьом у міжрегіональному відділі, відомі наступні: — за отриманою інформацією про роботу конкретної зміни митників на митному переході та відповідних вантажів з контрабандою, що проходили через них, працівники відділу розташовувались поряд з митними пунктами та затримували вантажі після проходження оформлення документів, котрі переважно були підробленими, та повертали машину до митниці. За ніч таким чином до митниці поверталось 25-40 автомашин з контрабандним вантажем. На звернення водіїв або хазяїв вантажів домовитись, працівники БЕЗ відповідали жорсткою відмовою. Наприкінці зміни, старший митник починав домовлятись безпосередньо з Мудьом про не фіксування фактів повернення автотранспорту на митницю з підложними документами, за що кожен власник вантажу та митники сплатять працівникам БЕЗ. В середньому з кожної автомашини (бус або фура) отримувалось від 3 до 10 тисяч доларів США; сума, що сплачувалась митниками, обумовлювалась окремо. В результаті такої комбінації Р.Мудь отримував компрометуючі дані на весь склад митної зміни, бізнесменів, які з ними працюють, що надавало в подальшому змогу маніпулювати ними для своїх потреб, а працівникам відділу передавав частину коштів із зароблених. — разом з батьком, Р.Мудь на підставних осіб, придбав автотранспортну фірму, що займалась перевозками (розташована у м. Стрий, налічувала більше 40 фур). Серед водіїв вказаного підприємства було ряд осіб, що перебували на агентурному зв’язку у Мудя. Останній, демонстративно влаштовуючи скандал, звільняв одного з таких водіїв, а той влаштовувався на фірму конкурента, найчастіше, що займалась перевозкою контрабанди та контрафактних цигарок. У подальшому водій надавав Мудю інформацію про такі вантажі (найбільшу зацікавленість викликали бездокументні вантажі цигарок), після чого той облаштовував автомобіль системоюGPS-навігації та відправляв по маршруту. Після прибуття транспорту до замовника працівники відділу влаштовували затримання фури та покупця. В одному з варіантів цієї схеми Мудь сам підставляв свого покупця, даючи своїй довіреній особі власні 50 тисяч доларів США для сплати завдатку за цигарки. В подальшому вантаж пропонувалось викупити власникові за суму трохи нижчу за його реальну вартість, у випадку відмови затримана фура та частина товару (інша частина реалізовувалася) видавалися за результат оперативної розробки. У такому випадку Мудь казав своїм колегам, що “…втратили 50 тисяч, наступного разу заробимо тільки 100, замість 150 зараз”. — активно використовувались для встановлення стосунків з посадовими особами схеми з документуванням на хабарництві, з подальшим увільненням від кримінальної відповідальності. Відомо, що одного разу, під час документування однієї з посадових осіб лісництва, Мудь дав свої особисті 20 тисяч доларів США для вручення хабара хабародавцю. У випадку затримання на хабарі посадової особи, коли Мудь та його колеги не підключали можливості інших служб, висока вірогідність того, що питання вирішувалось на місці за кошти та згоду на подальшу співпрацю з Мудьом.

Серед фактів заробляння Р.Мудьом коштів при не реалізації оперативних матеріалів стосовно фігурантів справ оперативного обліку відомі наступні: 1. У 2006 році працівники міжрегіонального відділу БОР ДДСБЕЗ отримали інформацію про вимагання військовим прокурором м. Старокостянтинів Хмельницької області хабара у колишнього військового за не притягнення його до відповідальності за крадіжку металу під час проходження служби. В результаті оперативної розробки, протиправна діяльність прокурора була задокументована, однак не матеріали не реалізовані, за що особисто Р.Мудь отримав 10 тисяч доларів США. Після цього військовий прокурор терміново змінив місце служби. 2. У тому ж році, проводилась оперативна розробка щодо документування отримання хабара головою міського суду м. Нетішин за винесення судового рішення про легалізацію незаконної прибудови до житлового будинку магазину “Смак”. Заявником, під відеозапис, було передано голові суду 3 тисячі доларів США задатку. Після цього працівник відділу БОР ДДСБЕЗ Поплавський повідомив фігуранта розробки щодо зацікавленості в його особі правоохоронців. В подальшому Р.Мудь та Р.Мельничук продемонстрували голові суду зроблений відеозапис та отримали від нього за не подовження розробки та її реалізації 100 тисяч доларів США. Невдовзі вказаний голова міського суду був призначений головою Апеляційного суду області. 3. Працівниками ДДСБЕЗ проводились оперативні заходи щодо доведення причетності до хабарництва заступника голови Мукачівського міжрайонного суду, котрий вимагав хабарі за прийняття необхідних заявникові судових рішень. Наприкінці 2006 року, під м. Мукачеве правоохоронцями була затримана фура з контрабандним вантажем – вантаж вилучений, а фура передана до суду для вирішення її подальшої долі. Перевізник Ярослав Бабюк сплатив вищевказаному працівникові суду 10 тисяч доларів США за повернення фури і даний факт було задокументовано. В подальшому реалізація вказаної інформації не проведена, за що Р.Мудь від заступника голови суду отримав 50 тисяч доларів США відступного.

Активна діяльність Р.Мудя по зароблянню коштів привернула також увагу працівників УСБУ в Львівській області. Останні змогли підловити останнього на процедурі допуску до державної таємниці, коли зафіксували факт перетинання державного кордону (до Угорщини) Р.Мудьом без оформлення відповідних документів в УМВС. Після цього працівники УСБУ підняли питання про зняття допуску до державної таємниці та переведення до не оперативного підрозділу. Для вирішення вказаного питання Р.Мудь сплатив працівникам УСБУ 100 тисяч доларів США, після чого навіть почали циркулювати чутки про його перехід до підрозділу економічної безпеки УСБУ в Львівській області.

У 2007 році для Р.Мудя наступає новий виток розвитку його здібностей, коли він стає негласним керівником служби економічної безпеки кримінального авторитета Львівщини Володимира Дідуха, прізвисько “Морда” (проводять особисті зустрічі до цього часу. Відомо, що така зустріч відбулась 4-5 серпня 2012 року у львівському нічному клубі “Фешн”, що виступає як економічне підґрунтя ОЗУ “Морди”). Р.Мудь виступив одним з організаторів схеми контрабандного переправлення за кордон до Німеччини (до трьох міст, одне з них зветься Еннепеталь) лому кольорових металів. У витоків цієї схеми стояв близький друг В.Дідуха, тодішній губернатор Запорізької області Червоненко Євген Альфредович (м.т. 067-406-11-11), котрий на той час підпорядкував собі незаконну розробку відвалів підприємства “Дніпроспецсталь” у Запоріжжі, включивши в сферу своїх інтересів відомого одеського бізнесмена – одного з найбільших розробників Станіслава Стукальського (м.т. 067-209-02-68; за матеріалами ОТЗ Стукальський та Дідух підтримують зв’язок до цього часу), співзасновник ТОВ “Регіонпромсервіс”, ЄДРПОУ 31840158, що офіційно працювало на розробці відвалів до 2005 року. За розробленою ними схемою, організацію та безпеку якої забезпечував безпосередньо Р.Мудь, який підпорядковувався особисто Б.Щуру (один з пайщиків бізнесу) та В.Дідуху, метал вивозився до інших регіонів країни – Дніпропетровська область (м. Кривий Ріг, ТОВ “Євротекекспорт” – Хомишин Роман Михайлович), Херсонська область (Семічев), Черкаська область, де готувалась документація на метал як на чавунні чушки та здійснювалось перефарбовування чушок у чорний колір. Одним з поставщиків у Запорізькій області було ТОВ “Раміта 2008”, ЄДРПОУ 35842509 (контактна особа на ім’я Антон, м.т. 097-540-35-93), котре в даний час визнано банкрутом. У подальшому фурами метал перевозився до Львівської області, де перевантажувався (місця перевантаження: м. Львів, район Рясне – вул. Шевченка, за заводом «Електрон» та до 11.2011 – с. Жвірка Сокальського району) на фури підприємств “Євротранс” (м. Червоноград, власник – зв’язок Мудя Волков), “Європа Транс” (м. Самбір) та під егідою підконтрольного ОЗУ “Морди” бізнесмена Бобира Віталія Олексійовича (ТОВ “Витал Х”) перевозився до митних пунктів пропуску, після чого без документів проходив українську митницю (прохід забезпечували колишні працівники митниці: до 2010 року В.Полуситок, 2010-2011 роки – Бокало Іван Васильович (підтримує дружні та ділові стосунки з екс-заступником начальника УСБУ в Львівській області Василем Бахмацьким). Безпосередньо на митниці цими питаннями займались старший зміни на митному пункту пропуску Рава-Руська Буньо Дмитро Іванович, довірена особа І.Бокало, та керівник Ягодинської митниці Шайда В.В. (м.т. 067-673-81-77), який особисто тісно спілкується з Р.Мудьом). Перевантаження металу проходило також у м. Львів по вул. Квітова, 10 (територія “Львівського комунального ремонтно-будівельного підприємства механічних робіт”), де зареєстровано ТОВ “Шольц”, фактичним власником якого є вищевказаний Віталій Бобир, м.т. 067-314-41-01. Комерційним директором ТОВ “Шольц” є Семененко Сергій Васильович, м.т. 067-314-41-29, котрий відповідає також за конвертацію коштів, здобутих протиправним шляхом. У схемі також було задіяно підприємство В.Дудуха, розташоване на вул. Промислова, питання безпеки вирішує колишній заступник УКП УМВС України в Львівській області Ковалик Павло Степанович. Впродовж 2008-2010 років, в місяць за кордон в середньому відправлялось 60-65 фур з кольоровим металом. Доля Р.Мудя, який забезпечував безпеку проходження вантажу та перетинання митниці, складала від 3 до 5 тисяч доларів США за одну фуру. В середині 2010 року, обсяги контрабанди металу через Львівську область значно знизились. В 2011 році, члени ОЗУ “Морди” провели масований тиск на представників бізнесу, які займались металом з метою підпорядкування їх В.Бобиру. Також у 2011 році В.Бобир взяв 1,5 млн. доларів США у донецьких бізнесменів та не віддав їх у строк. В свою чергу останні вийшли на керівництво податкової адміністрації області та сина генерального прокурора України Артема Пшонку для повернення коштів. Прокурор Львівської області А.Пришко відмовився надавати будь-яку допомогу, але після прямої вказівки Генерального прокурора примусив Бобира вернути кошти. Однак, про цю ситуацію узнав начальник УСБУ області Юрій Кіцул, котрий за короткий проміжок часу з’ясував схему переправлення метала через Бобира та в жорстку наказав працівникам УСБУ області блокувати спроби перетину кордону автотранспортом Бобира. В результаті цієї вказівки впродовж вересня – грудня 2011 року на штраф майданчики потрапили 6 фур підприємства “Витал Х”. Водночас, до поля зору Ю.Кіцула потрапила головним чином схема В.Бобира пов’язана з так званою “давальницькою сировиною”, коли німецькі фірми ввозили бувші у використанні радіатори для розбирання, пресування та зворотнього безподаткового вивозу. У жовтні 2011 року “Морда”, зрозумівши складність роботи В.Бобира на території Львівської області, перепрофілює його та Мудя на роботу через Волинську область, а саме митний пост “Ягодин”. У результаті цього, фури, що приходили з південних регіонів, становились на відстій та перевантаження у Львові та смт. Белз Сокальського району (база перевантаження розташована у районі залізничного вокзалу), потім виїжджали на Волинь (Ковель), звідки під конкретну митну зміну доходили до кордону. Необхідно відмітити, що після затримання фур Бобира на Львівщині, Р.Мудь запровадив супроводження вантажів, які проводили колишні працівники УОС Львівщини Ю.Кархут та О.Корнілов, а також діючі працівники УДСБЕЗ ГУМВС України у Львівській області: Мельничук Роман Васильович, 30.11.1976 р.н., уродженець м. Львів, зареєстрований: м. Львів, вул. Хоткевича, 16, кв. 82. Паспорт громадянина України серії КС №438382, виданий Сихівським РВ 14.10.2005, закордонний паспорт серії АМ №598347, виданий 15.09.1998. Батько – Мельничук Василь Іванович, мати – Мельничук Марія Михайлівна, жінка – Кіндій Уляна Зіновіївна. Скиба Анатолій Ярославович, 13.05.1982 р.н., уродженець м. Жовква Львівської області, зареєстрований: м. Львів, вул. Виговського, 45-А (гуртожиток ГУМВС). Паспорт громадянина України серії КС № 773414, виданий Залізничним РВ 22.04.2010, закордонний паспорт серії АТ №636213, вданий 14.11.2011. Свідоцтво про народження ІІІ-СГ 290544, видане Бишківською сільрадою 26.06.1982. Батько – Скиба Ярослав Дмитрович, колишній працівник УМВС, мати – Скиба Любов Іванівна. М.т.: 067-483-43-98, 067-300-60-03.
Мушкевич Володимир Ігорович, 3.04.1984 р.н., уродженець м. Львів. Зареєстрований: м. Львів, вул. Сяйво, 15, кв. 63. Паспорт громадянина України серії КВ №494300, виданий Залізничним РВ 12.09.2000. Свідоцтво про народження ІІІ-СГ 411698, видане 6.06.1984. Батько – Мушкевич Ігор Романович, працівник МРЕВ м. Львів, мати – Мушкевич Ірина Володимирівна. У другій декаді січня 2012 року, працівниками УСБУ Львівської та Волинської областей впродовж доби на пункті митного пропуску Ягодин було затримано 6 фур (д.н. перших трьох фур “Вольво” червоного кольору з причепами: ВС 4006 ВК/ВС 1667 ХТ; ВС 2857ВМ/ВС 1665 ХТ; ВС 2860 ВМ/ВС0833ХТ), що пройшли митницю без відповідних документів. 18 січня 2012 року мобільний термінал Р.Мудя перебував у Волинській області з 9 години ранку до 16 години вечора (маршрут: м. Горохів – м. Луцьк – м. Рожище – м. Ковель – м. Любомль), 19.01.2012 – з 18 год. 30 хв. до 21 год. 40 хв. (маршрут: Новолинськ – Володимир-Волинський – с. Ставки Турійського району – с. Старовойтово Любомльського району). Супроводження вказаного вантажу територією Львівської області здійснювали вищевказані працівники УДСБЕЗ Львівської області на автомобілі Тойота Камрі, чорного кольору, д.н. АС 3000 ВС (вказаною машиною користувався А.Скиба, однак восени 2012 року на вказаній автомашині бачили К.Нестеренко). Після затримання та направлення працівниками Волинської митниці на експертизу прийшла відповідь про оцінку кожної фури по 1,8 тисяч гривень, проте суддя Любомльського суду Волинської області направив зразки вантажу на експертизу до м. Києва, поставивши перед експертами питання про зміст самого вантажу. В результаті додаткової експертизи було встановлено, що вантаж складається з хрому та цинку з домішками платини у малій концентрації, після чого кожна фура була оцінена в суму 1,2 млн. грн. Вказана операція УСБУ призвела до того, що наприкінці січня 2012 року тодішнім головою СБУ В.Хорошковським була направлена шифротелеграма до обласних управлінь щодо проведення перевірок підприємств, що займаються операціями з металом. У цей час виникає конфлікт між Р.Мудьом та І.Бокалом, зв’язаний з тим, що керівництво центрального апарату митниці, отримавши інформацію про затримання вказаного вантажу, провело внутрішнє розслідування та виявило, що поза їх відома в Україні 4 роки працювала система поставки кольорового металу на Захід за “чорною” схемою. Оскільки забезпечення вказаної схеми по лінії митниці було покладено на І.Бокало, йому було неофіційно виставлений штраф у декілька млн. доларів (4, по млн. за кожний рік роботи), у разі не сплати якого він повністю відсторонювався від усіх тем на кордоні. По допомогу у вирішенні конфлікту з Державною митною службою, І.Бокало звернувся до Р.Мудя, оскільки добре знав, що той представляє у цьому бізнесі інтереси кримінального авторитету “Морди” та тодішнього начальника УМВС України у Волинській області Богдана Щура, котрі мають сталі зв’язки у столиці. Однак, Р.Мудь відмовив тому і через зв’язки Б.Щура у Генеральній прокуратурі України почав вирішувати питання про визволення вантажу. Такий шанс він отримав у квітні, коли голова суду Любомльського району був у відпустці, а офіцер УСБУ у Волинській області, котрий проводив розробку, був на курсах у м.Києві. За вказівкою з Генеральної прокуратури України в Херсонській області було порушено кримінальну справу стосовно фірми, за документами якої відправлявся вантаж, після чого, для проведення слідчих дій, фури були забрані зі штрафмайданчика. Через декілька днів постанова про порушення кримінальної справи була скасована, однак місцезнаходження фур та вантажу встановити не вдалось. Вказана комбінація, обійшлась Р.Мудю та його хазяям у суму 400 тисяч доларів США, що була передана до Генеральної прокуратури. За достовірною інформацією, І.Бокало та Р.Мудь продовжують спілкуватись з питань кордону – 5.03.2013 І.Бокало провів більше 1,5 годин у оселі Р.Мудя на вул. Мучній (такі відносини пов’язують з тим, у 2013 році І.Бокало передали інформацію про те, що нове керівництво митниці не бачить його в схемах на кордоні). Після цього, ТОВ “Шольц”, фури якого використовувались для переправлення металу, переоформлюються в оренду черкаській фірмі “Укрспецтранс”, через яку організовується та ж поставка металу за кордон, але під документи цієї ж черкаської фірми. Необхідно також відмітити, що крім кольорового металу, що транспортувався з півдня країни, Р.Мудь фактично підпорядкував собі більшість невеликих фірм Львівської, Рівненської та Волинської областей, що займаються операціями з кольоровим металом для викупу в них продукції. Серед підприємств та фізичних осіб, що займаються цим видом діяльності та співпрацюють з Р.Мудьом відомі: ТОВ “ЗАХІДМЕТІНВЕСТ”, ЄДРПОУ 35495088, яворівські підприємці – брати на ім’я Ігор та Руслан (їх база розташована біля заводу “Сніжка”; збирають 5 тон кольорового металу на місяць – вивозиться на Тернопіль мікроавтобусом Мерседес Спрінтер, чорний метал – 150 тон здають на фірму “Днестр”), рівненська фірма колишнього начальника УКР області Ігоря Запорожченка (контракт з Мудьом підтримує прийомний син Запорожченка – Дмитро, м.т. 050-828-75-75), бізнесмен м. Городок на прізвище Гериш, луцький бізнесмен Анатолій Мартенюк.

Окремою темою заробітку Р.Мудя є дольова участь у бізнесі власника Львівської тютюнової фабрики Григорія Петровича Козловського (м.т. 097-349-95-36, 097-444-77-77). За наявними даними, стосунки з Г.Козловським склались на початку 2000 років, коли той займався приватизацією “львівської табачки” та привласнив одну з ліній виробництва, котру вивіз з фабрики та запустив як додатковий – “чорний” вид заробітку. За інформацією джерел, Мудь неодноразово затримував фури Козловського, а потім отримавши на нього значний компромат примусив ввести свою людину (колишній працівник спецпідрозділу “Альфа” УСБУ Львівської області Сенишин Андрій Романович, м.т. 067-312-05-78. За оперативною інформацією, був причетний до розбійних нападів на фури та мікроавтобуси, якими транспортувались вартісна побутова техніка – плазмові телевізори, та мобільні телефони коштовних брендів типа “Верту” у період 2000 – 2003 років) в склад засновників “Гранд отелю” (на даний час Р.Мудь фактично є співвласником цього закладу, питання про приватизацію готелю Козловський та Мудь вирішували в міськраді через Адріана Гутника), крім того частина акцій, за інформацією джерел, оформлена на дружину Мудя. З 2006 року стосунки Мудя та Козловського стають дуже тісними. Впродовж 2006-2008 років, ТОВ «Мегаєвробуд», ЄДРПОУ 32484094 (співзасновник Г.Козловський) ввозило через митницю устаткування для оновлення “лівої” лінії для випуску цигарок. За наявними даними, Р.Мудь вклав в це 400 тисяч доларів США. Розквіт цигаркової теми настав для Козловського та Мудя у 2011 році, коли на Львівську митницю було призначено Пудрика Дениса Валерійовича (м.т. 067-627-86-20). Тоді (2005-2006 рр.) Мудь вирішував питання із закриттям митних документів для вантажів кримінального авторитета Львівщини Мочарського на прізвисько “Монах” (за тодішньою схемою, “Монах” нібито вивозив до Російської Федерації побутову та оргтехніку, яка в дійсності реалізовувалась на території України, а Пудрик лише робив відмітки на митниці про вивіз товару за кордон). Відразу після призначення Д.Пудрика, останній щоденно почав зустрічатись вранці (з 8 до 9 години ранку) в ресторані готелю “Жорж” (готель “Жорж” також є власністю Мудя та Козловського. Готель не міг бути проданий, оскільки становить історичну цінність. З метою вирішення цього питання Р.Мудь підібрав подібну ситуацію з викупом іншого готельного закладу, що являвся історичною цінністю, і почав цим фактом шантажувати представників міськради, в результат чого отримали готель у власність. Директором готелю є коханка Козловського, а начальником охорони призначений колишній працівник УКП Мансуров) з Г.Козловським та Р.Мудьом. Періодично участь в цих ділових зустрічах приймав заступник начальника УСБУ області – начальник ГУ “К” Бахмацький Василь Іванович, м.т. 067-321-76-15 (переведений на початку вересня 2012 року на аналогічну посаду до Херсонської області; на початку 2013 року перейшов на роботу до Львівської ОДА). В.Бахмацький вирішував питання пов’язані із діями працівників УСБУ із документування незаконної діяльності з виготовлення та продажу цигарок. У “цигарковій темі” Г.Козловського суттєву роль відіграють довірена особа директора львівської тютюнової фабрики Олександр Свищов (прізвисько “Сєдой”, колишній учасник організованого злочинного угруповання, м.т. 067-314-38-40) та кум Козловського Квурт Володимир Леонідович (м.т. 050-315-12-55), котрі підтримують також зв’язки з Р.Мудьом. Тісний зв’язок з Р.Мудьом підтримує швагро (чоловік сестри Г.Козловського), колишній працівник УДСБЕЗ, потім УБОЗ Львівщини (працював разом з В.Телицею та Р.Галазом), а зараз начальник служби безпеки Львівської тютюнової фабрики Калінічук Борис Анатолійович (м.т. 097-248-63-28).

Система розповсюдження цигарок з підприємства Г.Козловського побудована на колишніх членах одного із злочинних угруповань, які збираються у Львові, по вул. Чигиринська (приміщення кафе-ресторану “Чигирин”). З керівником цієї групи — Шлапак Георгій, прізвиська “Жора”, “Ушастий” (вмер у січні 2013 року від серцевого нападу, неофіційний власник вказаного розважального закладу “Чигирин” та мережі кафе у м. Львів. Раніше Жора активно співпрацював з колишнім начальником УКП Львівщини С.Піддубним щодо контрабандного переправлення на територію України оргтехніки, аудіо-, відеотехніки, а також кави. Реалізація контрабанди відбувалась через харківський ринок “Барабашово”. В Жовківському районі мали цех із розливу спиртних напоїв, прикриття якого здійснював С.Піддубний та працівники УСБУ області. Уважався наближеною особою кримінального авторитета Львівщини П.Гюбнера на прізвисько «Хохол») підтримує зв’язок Олександр Свищов, а Жора в свою чергу має у підпорядкуванні найбільш крупного ділера контрафактних цигарок Борщевського Всеволода Миколайовича, 12.12.1979 р.н., (прізвисько “Сева”, у серпні 2012 р. користувався мобільним терміналом з № 098-312-44-49), зареєстрований: м. Львів, вул. Лінкольна, 45, кв. 136, паспорт громадянина України серії КА №036419, виданий 23.01.1996 Шевченківським РВ м. Львів, закордонний паспорт серії АМ №601388, виданий 12.11.1998, через котрого організовано розповсюдження цигарок дрібними партіями.

У період 2010-2012 років проходить максимальна активізація нелегального тютюнового бізнесу на Львівщині. Власні підпільні цеха на той час мають колишній начальник Західної регіональної митниці Т.Козак, начальник ГУМВС України в Львівській області Б.Щур, начальник УДСБЕЗ області Р.Галаз, а також Г.Козловський та Р.Мудь. Крім того, активно розвивається тема випуску цигарок “Джин Лин” у третю зміну на Львівській тютюновій фабриці, на які замість акцизної марки наклеюється марка “дюті фрі”, після чого цигарки вказаної марки транспортуються до Закарпаття, звідки переправляються на Словаччину, Угорщину, а останнім часом Італію. Схему контрабандного потоку вибудовував особисто Мудь, використовуючи свої зв’язки серед працівників міліції Закарпаття, а саме працівника УБОЗ Олега Коноваленка (прізвисько “Психолог”, увільнений із займаної посади у вересні 2012 року). Також, за неперевіреною інформацією, для транспортування цигарок на Словаччину використовувались два підземні ходи під кордоном, виявлені влітку 2012 року. Необхідно відмітити, що з серпня 2012 року переправлення цигарок “Джин Лин” за кордон через Закарпаття майже не здійснюється (крім того наявна інформація, що Г.Козловський почав виводити свої активи у Польщу).

За оперативною інформацією, сам Р.Мудь має власну лінію по випуску контрафактних цигарок, розташовану у с. Угнів Сокальського району (30 км від Рава-Руської). Допомогу Р.Мудю надає мер с. Угнів Михайло Мороз (збирався змінити прізвище у зв’язку із затриманням його у Польщі при оборудках з контрафактною горілкою та цигарками, за іншою інформацією – був затриманий правоохоронцями Польщі за операції з наркотиками – амфетамін та екстазі).

Після виявлення в м.Ковелі працівниками УСБУ в Львівській області нелегального цеху з виготовлення цигарок, що належить Б.Щуру, активність Г.Козловського дещо вщухла. Проте, за отриманою інформацією в районі м. Дубно Р.Мудь організував склад перевантаження контрафактних цигарок та часто почав з’являтись там особисто або відправляє Романа Мельничука. Водночас, на Західній Україні запущені чутки про прикриття вказаного бізнесу працівниками УБОЗ УМВС України в Тернопільській області та особисто начальником цього підрозділу полковником міліції Полковниковим Григорієм Васильовичем (такі інсинуації можуть бути пов’язані невдоволенням Р.Мудя Г.Полковниковим, котрий відмовився у 2010 році здійснювати тиск на власника фірми “Поділля-тютюн” Андрія Ярему, який вийшов на той час зі сфери інтересів Р.Мудя). Добре володіючи специфікою документування нелегального цигаркового бізнесу Р.Мудь на даний час створив конспіративну систему доставки товару до замовника, що виглядає наступним чином:

по інтернету здійснюється пошук водія;
за телефоном дають інформацію водієві про готель, де знаходяться документи на автотранспорт, зарплата, ключі від машини, сімка оператора мобільного зв’язку для екстреного зв’язку на якій записано один номер, адрес куди потрібно доставити вантаж;
документи на вантаж відсутні або не відповідають реальному змісту фури (в іншому випадку робляться документи під оренду фірми-перевізника і відразу ж робиться пломба на вантажі відповідного перевізника);
після виїзду вантажівки з місця відстою, без відома водія, до неї додається машина супроводження в якій знаходяться діючі працівники УДСБЕЗ ГУМВС в Львівській області або колишні працівники УОС цієї ж області (Ю.Кархут, О.Корнілов).
Відомою операцією Р.Мудя по зароблянню коштів є затримання в Яворівському районі (пройшла через митний пост “Краківець”) фури з вантажем контрабандною парфумерією на суму 1,2 млн. доларів США. Вказаний вантаж належав Гродзієцькому Роману Євгеновичу, прізвисько “Грузин” (працює з партнерами Ростислав Карапінка та Ханес), і він намагався заробити окремо від своїх компаньйонів. Після затримання “Грузин” намагався вирішити питання з Р.Мудьом, сплативши 100 тисяч доларів США, однак той відпустив вантаж тільки після отримання 300 тисяч доларів США. За наявними даними, Р.Мудь підтримує зв’язки з компаньйоном “Грузина” Ростиславом Карапінкою.

У 2012 році Р.Мудь організував підкидання 400 доларів США нібито як хабар лісничому одного з лісових господарств Львівщини на прізвище Тиховський (син вказаної особи працює в УОС ГУМВС України в Львівській області). Після підкидання коштів Тиховського-старшого затримали працівники ДСБЕЗ Львівської області. Р.Мудь за закриття питання та не порушення кримінальної справи отримав 10 тисяч доларів США.

Наприкінці 2012 року (листопад-грудень) Р.Мудь та довірена особа колишнього начальника МРЕВ УДАІ ГУМВС України в Львівській області В.Клепача Василь Гусєв на прізвисько “Гусь” (при підтримці самого Клепача та його тестя) організували схему по ввезенню на територію України не розмитненого автотранспорту. За вказаною схемою, автомобілі типу напіввантажні пікапи (“Фольксваген Кедді”, “Сітроен Берлінго” і т.п.) ввозились на Україну через Рава-Руський митний пост у вантажних відсіках “каміонів” (фура з кузовом та вантажною частиною, що не роз’єднуються) та причіпах до них. У грудні 2012 року переправляли одну машину на тиждень, впродовж січня та початку лютого 2013 року обсяг зріс до 5-6 автомашин на тиждень. Забезпечував проходження митниці кум Мудя – начальник УДСБЕЗ ГУМВС України в Львівській області Р.Галаз, безпосередніми організаторами виступали Мудь та Гусєв, Клепач та його тесть надавали територію колишньої бази (власність тестя Клепача) в м. Жовква по вул. Ярослава Мудрого (під естакадою) для розвантаження ”каміонів”.

У березні 2013 року, Р.Мудь надав інформацію стосовно своїх конкурентів по продовольчій контрабанді (ПП “Леоград-сервіс”, Карапінка, Гродзієвський – спеціалізація продукти харчування – м’ясо, фрукти) працівникам центрального апарату податкової міліції та ДДСБЕЗ МВС України, котрі знаходились в області на відпрацюванні. Завдяки Р.Мудю працівниками правоохоронних органів затримали контрабандний вантаж на митниці (нібито ввозився для “Родинної ковбаски”) та провели виїмку документів, що не відповідали реально ввезеному товару (Р.Мудь надав “точкову” наводку на вантаж), після чого було порушено кримінальну справу. Вирішення цієї справи коштувало власникам “Леоград-сервіс” до 1 млн. доларів США.

Р.Галазом та Р.Мудьом організовано наприкінці весни, разом з працівниками УСБУ в Львівській області, проект щодо контрабанди контрафактних цигарок до Польщі. Вказаний проект розроблений Р.Галазом, Р.Мудьом та І.Бокало. Роман Лужецький повністю контролює працівників прикордонної служби Львівської області та за їх допомоги організував канал переправлення цигарок через так звану “зеленку” (поза межами митних постів) поряд з митними постами “Рава-Руська” та “Шегині”. Таким чином, за розподілом функцій – Р.Галаз та Р.Мудь забезпечують виробництво та поставку цигарок до кордону,  Р.Лужецький – переправлення через кордон, Р.Мудь та І.Бокало – підбір покупців на польському боці. За отриманою інформацією, за ніч поставка складає до 2 тисяч коробів цигарок.

З літа 2013 року Р.Мудь активно втрутився в процеси із перерозподілу ринку нелегальних врізок в трубопровід в Львівській області. За наявними даними, з початку 2013 року, члени угруповання “Морди” намагаються взяти цей бізнес під себе – так в липні 2013 року ними побитий відомий львівський сутенер Руслан Козярський, котрий також мав долю у врізках. Р.Мудь в свою чергу, за вказівкою “Морди” здійснює заходи щодо виявлення врізок контрагентів з їх подальшим документуванням та передачею під контроль членам ОЗУ “Морди”. Для цього ним використовуються можливості бригади Кархута, котрі виїжджають завчасно на можливі місця врізок з метою їх виявлення.

Р.Мудь створив з діючих та колишніх працівників міліції та СБУ власну службу безпеки. З ним активно співпрацює начальник відділу УОТЗ ГУМВС України у Львівській області Орест Галаз (брат начальника УДСБЕЗ), котрий надає йому матеріали трафіків, а також періодично, під “ліві” завдання, забезпечує проведення ОТЗ №6. Також Р.Мудь сплачує 1 тисячу доларів США на місяць начальнику відділу УОТЗ УСБУ в Львівській області на ім’я Костянтин, котрий забезпечує йому доступ до матеріалів, отриманих у результаті зняття інформації з каналів телефонного зв’язку (вказаний контакт отриманий Р.Мудьом завдяки колишньому заступнику начальника УСБУ – начальника відділу “К” Василя Бахмацького, через якого Мудь вирішував питання, що виникали з працівниками СБУ). З весни 2011 року Р.Мудь починає залучати начальника УОС Ю.Кархута до виконання власних завдань. В подальшому, вивчивши скрутне матеріальне становище Кархута – відсутність власного житла, він на початку осені придбав для нього квартиру №47 по вул. Кульпарківській, 128, де за його кошти було виконано ремонт. Фактично з літа 2011 року Р.Мудь використовує Ю.Кархута як керівника групи супроводження контрабандних вантажів, а також для спостереження за особами, які представляють інтерес для нього або Б.Щура. За декілька місяців до звільнення Ю.Кархута почали часто спостерігати на службовому автомобілі “Шкода Октавія”, червоного кольору, у районі с. Давидів, де розташований склад контрактних цигарок, який через підставних осіб належить Р.Мудю. Ю.Кархут після звільнення до цієї роботи підтягнув колишнього працівника УОС – Корнілова Олега Олександровича, 19.06.1971 р.н., проживає: м. Львів, вул. Симоненка, 20, кв. 30, м.т.: 067-773-75-59. Прикриття протиправної діяльності та зловживань Р.Мудя здійснює його кум – начальник УДСБЕЗ ГУМВС України в Львівській області Р.Галаз (м.т. 067-671-25-30). Виступаючи в 2010-2011 роках як “гаманець” тодішнього начальника ГУМВС України в Львівській області Щура Богдана Володимировича, став його довіреною особою. Після переходу на Волинь Щур розглядав питання про призначення Р.Мудя начальником ВВБ області. Тісні стосунки Мудь підтримує з працівником ДДСБЕЗ МВС України – начальником відділу із документування хабарництва Демидюком Сергієм Васильовичем (м.т. 067-291-28-81).

Зароблені кошти Р.Мудь вклав у придбання наступної нерухомості: 1. м. Львів, вул. Підголоско, 15, 3 під’їзд, 3 поверх – квартира наліво (3 кімнати). 2. м. Львів, вул. Коновальця, 11-В або 17, 2 поверх, 3 кімнати. Вказана квартира здавалась в найом директорові автобусного заводу “ЛАЗ”. 3. м. Львів, вул. Глибока, 1 поверх, 2 або 3 кімнатна квартира. Нерухомість реєструвалась на дружину, своїх та дружининих батьків.

За оперативними даними, ще близько 15 квартир зареєстровані Р.Мудьом на підставних осіб. За отриманими даними, Р.Мудь викупав поверхові площадки для подальшого використання у різноманітних цілях (конспіративні квартири, хабарі для зацікавлених осіб). На Сихівському районі викупив для дружини дитячий садок, котрий працює як приватний дошкільний заклад. Дружина особисто приїжджає вранці на Фольксвагені Туарезі для відкриття закладу.

Наприкінці літа-початку осені 2012 року більшість ділових зустрічей Р.Мудь проводив у районі вулиці Саксаганського в кафе “Бровар”, що є місцем зустрічей працівників обласної прокуратури. Неодноразово в цьому місці помічали працівницю Управління оперативної служби ГУМВС України у Львівській області Нестеренко Ксенію Валеріївну (працює на вільнонайманій посаді), котра тривалий час співпрацює з Б.Щуром, Р.Мудьом, В.Дідухом з питань збору та передачі конфіденційної інформації вищевказаним особам.
У вересні-жовтні 2012 року до Львівської області приїжджав представник (полковник) центрального апарату СБУ, котрий розшукував Р.Мудя. За його словами, Р.Мудь заволодів шахрайським шляхом більше 3 млн. доларами США (2 млн. доларів США відомого червоноградського перевізника – контрабандиста Павла Волкова, 800 тисяч доларів США – колишньому митнику Івану Бокалу за метал). Довірена особа В.Дідуха В.Бобир, котрого охороняють два особисті охоронці, звернувся по посилення охорони та вимагає 4 особистих охоронців. За оперативною інформацією, у жовтні 2012 року у Р.Мудя виникли суттєві проблеми по цигарковому бізнесу. Ряд виїздів за кордон впродовж 2012 року на мікроавтобусах пов’язують з тим, що Мудь особисто почав перевозити “чорну” готівку.

Наприкінці весни 2013 року Р.Галаз став проводити всі свої ділові зустрічі у ресторані розважального центру “Аквапарк”, що належить депутату міської ради від ВО “Свобода” Адріану Гутнику, відомий серед львівського криміналітету під прізвиськом “Кепка”. У вказаному закладі Р.Галаз постійно зустрічається з функціонерами ВО “Свобода” (А.Гутник, голова Львівської обласної ради П.Колодій), а також їх бізнес-партнерами з партії “УДАР” П.Адамиком та Я.Гінкою. На більшості зустрічей також присутній кум та довірена особа Р.Галаза – Р.Мудь.

Крім підтримання зв’язків з представниками “Свободи” та “УДАРу” Галаз та Мудь періодично зустрічаються з Ярославом Дубневичем. Як правило зустрічі відбуваються у приміщенні готелю “Гранд-отель”, що офіційно належить бізнес-партнеру Мудя Г.Козловському та безпосередньо самому Р.Мудю (через підставну особу – колишнього працівника УСБУ А.Сенишина). В “Гранд-отелі” проводяться зустрічі та застілля після полювань Дубневича, на які він постійно виїжджає в Золочівське лісництво (за останній рік двічі), с. Пятачани Стрийського району та смт. Лопатин Радехівського району. У викупі готелів “Гранд-отель” та “Жорж” власникові Вінниківської тютюнової фабрики Г.Козловському сприяв “свободівець” А.Гутник, фактично представляючи його інтереси перед мером А.Садовим.

 

«ОРД»

Также будет интересно почитать:

Новости партнеров:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *