Еволюція хабарництва в АПК

На жаль, формування аграрної політики в Україні часто не пов’язано з потребами галузі, а радше з можливостями чиновників заробити на певних «схемах».

Головні теми прес-конференцій представників Мінагрополітики легко передбачувані: де найбільше може «заробити» міністерство — там і головні зусилля з піару.

Щоб продемонструвати це, я умовно виділив три періоди формування аграрної політики.

Упродовж них політичні та економічні потрясіння радикально міняли можливості чиновників «заробляти», а з ними — тези міністрів, «програми дій» та нормативну базу.

Перший період — до 2008 року: «дерибан» бюджету або «бюджетна підтримка галузі».

До кризи 2008 року Україна жила з відносно збалансованим держбюджетом. У ньому ще знаходилося місце різним видаткам розвитку, включаючи субсидії для аграріїв.

Компенсація кредитних ставок, вартості добрив, будівництво ферм — на розподілі цих коштів чиновники аграрного міністерства навчилися добре «заробляти». Красти було на чому: пік обсягу прямих дотацій для АПК у бюджеті сягав 1,6 млрд дол.

Однак криза 2008 року сильно вдарила по доходах бюджету, скоротивши обсяг дотацій. Тому чиновники знайшли нові, більш «рентабельні» види корупції.

Другий період — 2009-2014 роки: хабарі за дозволи та розкрадання квазі-бюджетних коштів або «боротьба за якість зерна та Китай».

Сільське господарство було єдиною галуззю, яка без спаду пережила кризу 2008-2009 років. Дякуючи податковим пільгам та інвестиціям, в аграріїв з’явилися кошти. Відтак, чиновники створили схеми для «збивання» грошей з учасників ринку.

графика
Найгіршу репутацію у цьому плані отримала горезвісна Держсільгоспінспекція, утворена в 2010 році. Через «контроль» якості зерна чиновники інспекції отримували до 5 дол з тонни збіжжя. В цілому, підпорядковані Мінагрополітики контролюючі органи видавали близько 140 різних дозволів, як правило, через хабарі.

Чиновники також зорієнтувалися, що в державному бюджеті можна передбачати непрямі витрати, наприклад, емісію від НБУ та кредити з державними гарантіями.

Наприкінці 2012 року Державна продовольчо-зернова корпорація України отримала 1,5 млрд дол кредиту від китайського уряду з державними гарантіями. У 2013 році ПАТ «Аграрний фонд» отримав 5 млрд грн вливань емісійних коштів від НБУ. Як з’ясувалося згодом, значна частина цих коштів зникла.

Третій період — після 2014 року: грабування держпідприємств та «пошук ефективного менеджменту».

Після втечі Януковича з України хабарництво втратило своїх високопоставлених покровителів. Аграріїв стверджують, що хабарі зникли, або їх розміри впали в рази. Без потреби заносити «нагору» чиновники або перестали вимагати гроші за дозволи, або почали брати значно менше.

Улітку 2014 року, міністр Ігор Швайка, з-під порядкування Мінагрополітики забрали усі контролюючі органи і передали їх Кабміну. Після цього міністерство ніби підмінили: усі ініціативи щодо скасування дозвільних документів почали підтримуватися. Так, на початку 2015 року зусиллями уряду були скасовані карантинні сертифікати на зерно.

Экс-глава МинАПК Игорь Швайка

Экс-глава МинАПК Игорь Швайка

Крім цього, посилення фінансової кризи поставило крапку навіть на емісії грошей та кредитах з державними гарантіями. Тому у чиновників Мінагрополітики залишилося одне-єдине джерело тіньових доходів: державні підприємства.

Підприємств у міністерства вистачає: їх понад 500. Найбільш грошовим вважається «Укрспирт», який має виняткове право на виробництво спирту. Тіньовий ринок спирту становить 30-40% від загального обсягу. Це мільярди гривень тіньових доходів.

Доволі дохідною для чиновників є і вічно збиткова ДПЗКУ, яка все ще має добру частину з 1,5 млрд дол китайського кредиту.

Цікаво, що головним перевізником зерна для ДПЗКУ в останні півроку було ТОВ «Зернолоджистік», у якому 25% належить ДПЗКУ, а 75% — невідомій приватній особі. У приватних бесідах учасники ринку пов’язують компанію з керівником ДПЗКУ у 2014 році Петром Вовчуком. До речі, правоохоронці не можуть його знайти.

Не менш дивні симпатії має і Аграрний фонд. Один агрохолдинг уклав контракт з фондом майже на 1 млрд грн на врожай 2015 року ще в кінці 2014 року.

Останнім часом відбувається справжня піар-епопея під назвою «Ефективний менеджмент». Саме це великими літерами було написано в програмі дій міністерства.

Незважаючи на всі потуги та навіть телетрансляцію конкурсів на посади, недавній пошук «ефективного менеджменту» для «Укрспирту» закінчився скандалом. За словами прем’єр-міністра, на двох лідерів конкурсу припадає загалом десять кримінальних справ. Напевно, щось не спрацювало.

Глава МинАПК Алексей Павленко

Глава МинАПК Алексей Павленко

Як почати правильний період?

Державні підприємства є останнім джерелом тіньових доходів для чиновників Мінагрополітики. Я вірю тільки в один ефективний менеджмент — приватний. Усі державні підприємства галузі повинні бути приватизовані, а землі розпайовані і віддані селянам. Бізнес — бізнесу, аграрну політику — міністерству.

Можливо, тоді зникне дисбаланс між потребами галузі та тезами міністерства. Аграріїв зараз хвилюють податкові пільги, ПДВ-рахунки, придбання добрив та засобів захисту рослин у зв’язку з девальвацією, прозорі земельні відносини.

«Ефективний менеджмент» підприємств міністерства — чи не останнє питання, яке хвилює 4,7 млн одноосібників, 29 тис фермерських господарств і 535 тис працівників галузі, адже лише кілька відсотків з них зайняті на державних підприємствах.

Саме тоді Мінагрополітики буде займатися тим, чим повинно: ефективно відстоювати інтереси галузі, відкривати нові ринки, робити справжню дерегуляцію.

 

 

Экономическая правда

Также будет интересно почитать:

Новости партнеров:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *