Десять років збагачення Ахметова і Фірташа

У червні 2005 року, після Помаранчевої революції, Верховна Рада прийняла закон «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Склад того парламенту був ще «дореволюційний», хоча колишні провладні фракції трохи втратили вагу.

Серед авторів були Володимир Бронніков та Олег Панасовський з Партії регіонів, Валентина Семенюк із СПУ та Вадим Литвин з «Нашої України».

Вже через півроку після Майдану «нашоукраїнці» та «регіонали» об’єдналися, щоб закласти бомбу сповільненої дії в українську економіку.

Зараз ці прізвища (крім, напевно, Валентини Семенюк, яка загинула), нікому нічого не скажуть, а справа їх живе.

Результати голосування за цей закон у 2005 році можна переглянути тут.

Жодного голосу не дали БЮТ, СПУ (попри те, що Семенюк співавтор) та КПУ. «Наша Україна», Партія регіонів, «литвинівці» та інші успішно прийняли закон.

Суть його проста. Як говорить пояснювальна записка до проекту, підприємства ПЕК на той момент перебували у кризі, накопичили величезні борги і без підтримки держави не змогли би вижити. Незважаючи на те, що їхні власники купували за десятки мільйонів доларів бразильців у власні футбольні клуби.

Саме тому пропонувався «комплекс заходів, спрямованих на поліпшення фінансового становища підприємств ПЕК». Для їх застосування підприємства подають документи, що підтверджують наявність заборгованості, і рішенням Мінпаливенерго вносяться до спеціального реєстру.

Закон передбачав такі ключові заходи.

1. Заборона судам виносити вироки щодо підприємств ПЕК відносно їх заборгованості, і відповідно, їх кредиторам звертатися до суду з цього питання.

2. Зупинка виконавчих проваджень щодо підприємств ПЕК відносно їх заборгованості.

3. Сплата частинами податкового боргу підприємств ПЕК протягом 20 років без індексації боргу з відстрочкою на перші два роки.

4. Встановлення Кабміном спеціальної надбавки до тарифів на електроенергію, газ, послуги з їх передавання і транспортування «з метою реструктуризації заборгованості підприємств ПЕК». Фактично їх борг ліг на плечі споживачів.

Ринат Ахметов

Ринат Ахметов

Що у сукупності? Підприємства ПЕК у питанні повернення боргів виводяться з-під дії українського судочинства, виконавчої служби і правової системи загалом.

Подати в суд за неповернення боргу на них не можна, всі діючі судові провадження зупиняються, як і виконавчі провадження щодо примусового стягнення боргів за прийнятими судовими рішеннями.

Крім того, податковий борг державі також можна не платити. Виплата боргу частинами протягом 20 років без індексації саме це і передбачає. Один мільйон гривень зараз і через 20 років з урахуванням інфляції — це «дві великі різниці».

Цільова ж надбавка до тарифів на газ та електроенергію «з метою реструктуризації боргу» — це вишенька на торті. Очевидно, Рінат Ахметов із своїми обленерго та Дмитро Фірташ з облгазами настільки бідні, що споживачі повинні зібрати для них гроші, щоб ті повернули власні борги.

Корупційну небезпечність закону експерти громадської антикорупційної експертизи оцінили як максимальну: п’ять балів з п’яти можливих.

З приводу цільової надбавки Мінпаливенерго у відповідь на запит заявило, що рішення про порядок і терміни встановлення такої надбавки Кабмін не приймав. Водночас, уряд має право встановити її у будь-який момент.

док1
Закон десять років працював настільки ефективно, що на початку не вдавалося відсудити з підприємств ПЕК навіть компенсації внаслідок каліцтв на виробництві.

Лише після звернень громадян до Європейського суду з прав людини парламент вніс до нього зміни. Правки дозволили виконувати рішення судів стосовно виплат зарплати та інших компенсацій за трудовим законодавством.

Крім того, було звернення до Конституційного суду з приводу тлумачення закону. Він вирішив, що акт поширюється лише на борги, що виникли через неповні розрахунки за енергоносії. Однак загальної картини це не змінило.

Власники компаній у сфері ПЕК, серед яких не лише Ахметов та Фірташ, упродовж десяти років вдало користувалися отриманими привілеями і зміцнювали власну економічну могутність. Очевидно, не без збитку для держави та інших суб’єктів економіки. Плоди цих процесів можна спостерігати і зараз.

Минуло дев’ять років. Відбувся Євромайдан, Янукович утік, і Україна почала жити по-новому. Саме в цей час, 3 липня 2014 року, парламент, також ще дореволюційного складу, прийняла зміни до даного закону, продовживши строк його дії до 1 січня 2016 року. Підписав ці зміни уже президент Порошенко.

Фирташ

Дмитрий Фирташ

Підтримали акт фракції «Батьківщина» — 70 з 86 депутатів, Партія регіонів — 58 з 81, УДАР — 30 з 41, «Свобода» — 33 з 35, КПУ — 0 з 24, «Економічний розвиток» (В. Хомутиннік) — 27 з 39, «Суверенна європейська Україна» (І. Єремеєв) — 30 з 35, «За мир і стабільність» (за чутками, фінансувалася С. Курченком) — 2 з 32, позафракційні — 27 з 72.

Отже, представники всіх партій, що стояли на Майдані, підтримали продовження дії закону, об’єднавшись у голосуванні з Партією регіонів та її сателітами.

Історія, як відомо, повторюється, і даний випадок це красномовно підтверджує. Знову після революції парламент прийняв відверто лобістські закони, після чого всі розмови про боротьбу з корупцією виглядають просто смішно.

14 травня 2015 року новий парламент вніс ще одні зміни, якими скоротив термін дії «процедури погашення заборгованості» до 1 вересня 2015 року всім підприємствам ПЕК, крім «Енергоатому», для якого вона діє до 1 січня 2016 року.

Однак при досягненні певних політичних домовленостей депутатам нічого не заважатиме у вересні знову продовжити строк дії цієї процедури.

Саме тому виникає питання про доцільність існування даного закону. Лише однакові правила гри для всіх галузей дозволять будувати міцну ринкову економіку, у якій олігархам на зразок Ахметова та Фірташа не буде місця.

 

 

Экономическая правда

Также будет интересно почитать:

Новости партнеров:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *